Тимошенко Юлия Владимировна / Тимошенко Юлія Володимірівна

Дата рождения: 27.11.1960
Место рождения: Днепр
Должность: народный депутат Украины
Политсила: Батькивщина
Политический популист, коррупционер. Заключила газовый контракт с Владимиром Путиным, получая от него долю денежных откатов.
До сих пор сотрудничает со своим старым другом Виктором Медведчуком. В 2009 году с Виктором Януковичем планировала захватить власть в Украине, установив диктаторский режим.
По утверждениям специалистов, имеет серьезные проблемы психиатрического характера – это реактивная психика и маниакальный синдром, такой человек пойдет на любые жертвы в стране, только бы дорваться до высших эшелонов власти.
СОТРУДНИЧЕСТВО С ПУТИНЫМ И МЕДВЕДЧУКОМ
Интервью Тимошенко, на котором она отказалась отвечать на вопросы про ее связи с Кремлем и ее встрече с Медведчуком.

– Говорят, что Кремль сделал на вас ставку на президентских выборах?
– Давайте этот вопрос опустим…
– Когда вы последний раз встречались с Виктором Медведчуком?
– Я думаю, что наше интервью подошло к концу.

Виктор Ющенко подтвердил тесное общение Юлии Тимошенко и Владимира Путина, из за чего все обвинения с Тимошенко в России были сняты:

“Як мені доповіли, вже через два тижні після відставки у вересні 2005 року Тимошенко домовляється про призупинення кримінальної справи у Росії, зустрічається з Путіним та міністром закордонних справ Ігорем Івановим. Іще через кілька днів у Тимошенко і Путіна відбувається спільний обід, про який воліли не розповідати телеканалам її піарники. Про що домовлялася Тимошенко із Путіним, стало зрозуміло із її подальших політичних кроків.
Я переконаний у тому, що після зустрічі з Путіним і Івановим та призупинення кримінальної справи в Росії вона повертається з політичним завданням, на кшталт того, що відбувалися у Грузії в протистоянні президента Саакашвілі та прем’єра Іванішвілі. Завдання було подібним: дискредитація помаранчевого руху та його лідера Ющенка. Перше, що вона робить, — вона іде в опозицію. І у мене з 2006 року в опозиції — комуністи, Партія регіонів і БЮТ. Вочевидь, ця політична гра вела до того, що помаранчевий рух мав бути розбитий до самого фундаменту. Від того моменту головний політичний опонент для Тимошенко — президент Ющенко, а не Янукович, не комуністи.”

Юлия Тимошенко синхронно с Медведчуком, Оппоблоком и прочими паразитами публикует свои заявления:

 СДАЧА КРЫМА В ОБМЕН НА ПОДДЕРЖКУ КРЕМЛЯ В ПРЕЗИДЕНТСКИХ ВЫБОРАХ

В предвыборной гонке Украины 2014 года российские политики открыто стали поддерживать Юлию Тимошенко, сразу после ее освобождения из тюрьмы стали настаивать на ее продвижении на должность премьер министра:



Политолог Павел Нусс заявил:

“О тесной связи Тимошенко и Путина через посредника, Медведчука, писалось множество раз в разные года. Более того. Вначале 2014 год она планировала встречу с Путиным в Москве, о чем мне стало известно от её окружения, о чем я написал громкий пост. Позже Тимошенко опровергла эту информацию, но я почти уверен в том, что перед выборами Президента Украины Юлия Владимировна встречалась с политическим руководством РФ, с которым и планировала ход своей избирательной кампании для одержания победы на выборах.
Что касается ее давления на членов СНБО в период аннексии АРК, на котором Тимошенко блокировала любую возможность планирования вооруженного сопротивления оккупации, о чем свидетельствуют обнародованные документы, не удивительно, так как это и есть лобби интересов России и Путина.”


Совет национальной безопасности и обороны Украины рассекретил стенограмму заседания от 28 февраля 2014 по вопросу аннексии Автономной Республики Крым и возможной войны с Российской Федерацией.

В стенограмме сообщается, что, по данным Министерства обороны, представленным в то время исполняющим обязанности министра обороны Игорем Тенюхом, под прикрытием учений вооруженных сил Российской Федерации происходит концентрация российских войск вдоль всей украинско-российской границы. 

“Их цель – не просто демонстрация сил, но реальная подготовка к вторжению на нашу территорию: переход и выполнение боевых задач. На Киевском, Харьковском и Донецком направлениях уже сконцентрировано 38 тыс. человек, 761 единица вооруженной танковой техники, 2200 бронированных машин, 720 артиллерийских систем и залпового огня, также до 40 ударных вертолетов и 90 вертолетов боевого обеспечения и 90 самолетов штурмовой авиации. В акватории Черного моря на боевое дежурство вышло 80 военных кораблей РФ”, – заявил Тенюх на заседании СНБО 28 февраля 2014 года.

В стенограмме также сообщается, что участники заседания вели бурную дискуссию, стоит ли вводить военное положение и объявлять войну с Россией. С этой инициативой выступил и был единственным, кто ее поддерживал, тогдашний и.о. Президента Украины, один из лидеров политической партии “Народный фронт” Александр Турчинов.

В то же время, самым активным его оппонентом стала присутствующая на собрании Юлия Тимошенко, которая подчеркнула, что Украина не имеет ресурсов для ведения войны, а Путин получит основания для захвата территории Украины.

“Мы должны придумать какие-то нестандартные ходы. Например, пригласить послов европейских стран на какой-то европейский саммит в Киев или Крым, провести конференцию по вопросам мира. Должны вместе писать обращения к НАТО, США относительно миротворческих войск. Задействовать все дипломатические связи. Поэтому я очень прошу вас не делать поспешных шагов “, – заявила Тимошенко.

“Вы представляете, что начнется в стране, если танки и БТРы начнут ездить по улицам города? Это спровоцирует панику. Люди начнут массово бежать из страны. Проблемы с продовольствием, топливом”, – сказала Тимошенко.

На что Турчинов ответил:
“Я вас не перебивал, Юлия Владимировна. Еще больше паника будет, если на Крещатике окажутся российские танки. Мы должны сделать все для того, чтобы быть способными защищаться, в том числе и самостоятельно, если не дождемся военной помощи от Запада. А для этого необходимо действовать. Поэтому я не могу не поставить на голосование СНБО решение о введении в стране военного положения.”

Полный диалог Юлии Тимошенко и Турчинова:

По мнению народного депутата и добровольца АТО Андрея Тетерука, стенограмма СНБО может стать косвенным доказательством того, что между лидером партии “Батьківщина” Юлией Тимошенко и президентом РФ существовали договоренности, ведь именно Тимошенко настояла “ни в коем случае не оказывать сопротивления российской агрессии в Крыму”.

Что означают слова Тимошенко на заседании СНБО в феврале 2014-го? То, что она буквально настаивала ни в коем случае не оказывать никакого вооруженного сопротивления в ответ на военную агрессию России в Крыму. Вспомните, какие отношения были между президентом РФ и Тимошенко, когда она была премьер-министром Украины? Тимошенко не раз хвасталась своими хорошими, дружескими отношениями с Путиным. Она встречалась с ним во время агрессии России против Грузии, насмехалась над тем, как вел себя Михаил Саакашвили. Кстати, в 2008 году именно фракция “Батьківщини” категорически отказалась осудить действия России в Южной Осетии, наоборот, Тимошенко настаивала, что именно Грузия напала на Россию
Сама Тимошенко объяснила свое присутствие на заседании СНБО 28 февраля 2014 года тем, что она была лидером самой большой фракции в Раде. Именно от решения фракции Тимошенко во многом зависело принятие Радой соответствующих постановлений о введении военного положения во время аннексии Крыма. В стенограмме четко указано, как Тимошенко говорит: “Я не хотела выступать, но как лидер самой большой партии коалиции не могу молчать”.
“Именно поэтому я предполагаю что в феврале 2014 года существовали определенные договоренности между Тимошенко и Путиным: она содействует оккупации Россией Украины, а взамен получает от Кремля преференции и политические дивиденды. Например, Россия сделала бы Тимошенко президентом Украины, как в свое время сделала президентом Януковича, оказывая ему максимальную поддержку, в том числе пропагандистскую. Именно под полным патронажем и контролем Янукович довел Украину до полного упадка. В 2010-м году президентские амбиции Тимошенко не реализовались, она решила отыграться в 2014-м, поэтому и настаивала не сопротивляться аннексии Крыма. Думаю, это и было частью плана взаимовыгодного “сотрудничества” Путина и Тимошенко.

Госпожа Тимошенко забрасывала в информационное пространство заявления о том, что якобы Турчинов и его “безответственные действия” привели к сдаче Крыма. Обнародованная стенограмма доказывает обратное. Кстати, соратники Тимошенко сейчас уверяют, что публикация стенограммы – это месть за выход “Батьківщини” из коалиции. Это неправда. Мы провели первое заседание парламентского комитета по вопросам национальной безопасности и обороны 5 февраля 2016 года задолго до выхода фракции Тимошенко из коалиции.

Юлия Тимошенко заявила, что считает преступлением публикацию стенограммы закрытого заседания Совета национальной безопасности и обороны (СНБО) двухлетней давности по вопросу Крыма.

 ПОКУШЕНИЕ НА ЖИЗНЬ ЮРИЯ ШУХЕВИЧА ЮЛИЕЙ ТИМОШЕНКО И МЕДВЕДЧУКОМ
Пленарное заседание 15 ноября началось, как обычно. Выступили лидеры фракций, затем слово взяли отдельные представители фракций. Когда спикер Андрей Парубий предоставил слово представителю от “Батькивщины”, началось творится что-то непонятно.
К народному депутату- радикалу Юрию – Богдану Шухевичу подошел соратник Тимошенко Сергей Евтушок, взял его под локоть и начал сопровождать к трибуне Верховной Рады. В руках у Шухевича оказалась какая-то зеленая папка.- Я прошу вас…Вы не можете выступать от “Батькивщины”, – подлетел к трибуне Верховной Рады Олег Ляшко, когда Шухевич готовился сказать первое слово. Вслед за Ляшко к трибуне подошли другие радикалы.
– Я не от “Батькивщины”. От себя (буду выступать, авт.). Ты мне не дал слова, – ответил Шухевич.
– Я вам сказал, что подойду к вам после моего выступления…, – парировал Ляшко.
– ..не подошел, – не уступал Шухевич.
– Юрий Романович, я вас в 80 лет привел в депутаты. С уважения к вам. Я прошу уважать и меня. И не позволять использовать ваше имя в политических манипуляциях. Я ас очень прошу….Давайте огласим перерыв и по говорим с вами, – настаивать Ляшко.
– Хорошо, давайте перерыв, – уступил-таки Шухевич.
– Юля, так не честно, как ты делаешь. Я не вывожу ваших депутатов от нашей фракции, – обратился Олег Ляшко к лидеру фракции “Батькивщина” Юлии Тимошенко. Что сказала в ответ Юлия Владимировна, не известно. В этот момент спикер Андрей Парубий объявил 20 минутный перерыв в работе Верховной Рады.

Тем временем в кулуарах Верховной Рады развивались свои события. Радикал Игорь Мосийчук подрался с неким мужчиной в камуфляже, который сопровождал в парламенте Шухевича. Позже выяснилось, что это бывший охранник Виктора Медведчука Александр Былык. В парламент он попал по пропуску, который заказали представители “Батькивщины”.
Увлекательно, не правда ли? Но в чем соль этого политического замеса? По словам Олега Ляшко, устами сына командующего УПА Юрия Шухевича Юлия Тимошенко хотела поставить под сомнение минские соглашение и заявить об импичменте президенту.

– Тимошенко подготовила Шухевичу проект постановления об импичменте, – сказал Ляшко и затем призвал президента и СБУ предоставить его депутату госохрану. -Обращаюсь к президенту и СБУ. В отношении политзаключенного и героя Украины Юрия Шухевича была совершена попытка циничной провокации. Из надежных источников стало известно, что жизни Шухевича грозит опасность, что нашего коллегу могут убить, чтобы использовать для дестабилизации ситуации в Украине, для реализации московского плана подрыва Украины изнутри. Враги Украины хотят использовать Шухевича как сакральную жертву, как это было в случае убийства Гонгадзе. Я официально обращаюсь к президенту и к председателю СБУ. Нашему коллеге Шухевичу угрожает опасность. Я требую предоставить ему государственную охрану.

СОТРУДНИЧЕСТВО С ЯНУКОВИЧЕМ, ПОПЫТКА ЗАХВАТА ВЛАСТИ

Віктор Янукович і Юлія Тимошенко, попри публічно задекларовану ненависть один до одного, збиралися укласти політичний шлюб на 20 років. За кілька місяців до початку виборчої кампанії 2009-го року вони узгоджували таємний договір про широку коаліцію, яка передбачала розподіл влади на двох – починаючи з посад президента і прем’єр-міністра і закінчуючи районними радами у найвіддаленіших місцях України.
Повний пакет доказів змови Янукович зберігав у резиденції Межигір’я. Після втечі “єнакіївського м’ясника” файли “ширки” потрапили в розпорядження “Української правди”, тому ми лише зараз публікуємо ці документи. За місяць українські громадяни обиратимуть президента на найбільш драматичних виборах в історії держави, проведення яких стало можливим після загибелі сотні патріотів. Тому, ідучи на дільницю, виборець має знати всю правду про політиків, навіть якщо вона видається комусь неприємною.
Крім того, цілком можливо, напрацьовані п’ять років тому домовленості ляжуть в основу широкої коаліції між рештками Батьківщини та регіоналами, розмови про що точаться дедалі частіше.

У книзі “Наша епоха”, побудованій як діалог колишнього німецького канцлера Гельмута Шмідта з американським істориком Фріцем Штерном, останній розповідає про звичаї президентів США надавати доступ до своїх архівів усім дослідникам – аби вони бачили з перших рук, як творилася історія їхньої держави.
– …у Америці кожен президент береже свої папери, починаючи від Франкліна Рузвельта. Так постають великі президентські бібліотеки, до яких потім мають доступ історики, – зазначив Штерн.
– І що, справді існує збірка творів Річарда Ніксона? – здивувався Шмідт.
– Ні, є лише поганенька збірка спогадів про нього, – віджартувався Штерн.
Янукович, всупереч власній волі, залишив після себе не лише бездарні книжки, за які отримував 2 мільйони доларів гонорарів щороку, але унікальний архів власноруч задокументованих злочинів. Знайдені у Межигір’ї документи свідчать про зловживання владою на сотні мільйонів доларів.
Але, окрім доказів корупції, Янукович зберігав у Межигір’ї весь пакет домовленостей про широку коаліцію, яку він готував разом з Юлією Тимошенко.
Серед знайденого “Українською правдою” – Договір про політичне співробітництво, який мали укласти Юлія Тимошенко і Віктор Янукович навесні 2009 року, і який на декілька поколінь наперед мав законсервувати політичну систему України в інтересах двох найбільших партій.
У проекті від 14 квітня 2009 року, який є в розпорядженні “Української правди”, Янукович фігурує як “сторона 1”, Тимошенко – як “сторона 2”.

Обґрунтування “ширки” виписано необхідністю “реформування інститутів державної влади та проведення реформ в соціально-економічній сфері”.
Домовленості передбачали повний поділ влади між Януковичем і Тимошенко до 2029 року, участь у виборах єдиним списком Партії регіонів та “Батьківщини”, а також внесення змін до Конституції для обрання президента в парламенті та проголошення імпічменту президенту Ющенку.

Юлія Тимошенко завжди любила письмово закріплювати зобов’язання перед нею. Так, в 2004 році вона підписала таємний меморандум з Ющенком, яким змусила його внести її кандидатуру на посаду прем’єр-міністра. Цього разу змова з Януковичем гарантувала Тимошенко прем’єрство: “Сторони зобов’язуються не допускати голосування членами їх фракції за відставку прем’єр-міністра”.

Домовленості Януковича і Тимошенко передбачали внесення змін до Конституції щодо обрання президента в парламенті – ця посада бронювалася для лідера регіоналів.
Водночас змовники відчували небезпеку з боку Ющенка, який міг зруйнувати сценарій шляхом проголошення дострокових парламентських виборів. Тому вони домовилися “протидіяти незаконним діям президента України, в тому числі в разі розпуску парламенту”:
“Сторони беруть зобов’язання застосувати всі заходи та ресурси, включаючи масові протестні акції, а у випадку необхідності (…) застосують відсторонення президента та розпочнуть процедуру імпічменту”.
Широка коаліція також передбачала узурпування влади парламентом шостого скликання, повноваження якого мали продовжити на два роки – вибори до Верховної Ради пропонувалося перенести з 2012 на 2014 рік.
Ключовим елементом змови було почергове обрання президента в парламенті – спочатку два терміни для Януковича, а потім два терміни для Тимошенко:
“Сторони беруть зобов’язання на чергових чи позачергових виборах президента України в 2009-2010 роках обрати в Верховній Раді представника сторони 1 (Янукович – УП). Представник сторони 2 – діючий прем’єр-міністр (Тимошенко – УП) обіймає посаду до обрання Верховної Ради в березні-липні 2014 року”.

Окрім того, “шлюб” Тимошенко і Януковича мав бути скріплений коаліцією:
“Сторони зобов’язуються за наявності будь-яких причин та обставин не створювати умов для припинення діяльності коаліції фракції Партії регіонів та БЮТ та не виходити з її складу.
Сторони беруть зобов’язання брати участь у виборах до Верховної Ради 7, 8 та 9 скликань та до органів місцевого самоврядування відповідно в 2014, 2019 та 2024 роках єдиним блоком”.
На восьмій сторінці – детальне оформлення змови щодо черговості обрання Януковича і Тимошенко на посади.
“Сторони беруть зобов’язання обрати президентом України в 2014 році в Верховній Раді представника сторони 1 (члена Партії регіонів – УП).
Сторони беруть зобов’язання обрати на посаду прем’єр-міністра України в Верховній Раді в 2014 році представника сторони 2 (члена блоку Тимошенко – УП).
Сторони беруть зобов’язання обрати президентом України в 2019 та 2024 роках в Верховній Раді представника сторони 2 (члена блоку Тимошенко – УП).
Сторони беруть зобов’язання обрати на посаду прем’єр-міністра України в Верховній Раді в 2019 та 2024 роках представника сторони 1 (члена Партії регіонів – УП)”.

При чому тут же в договорі Тимошенко і Янукович домовлялися ніколи публічно не визнавати факт існування цього документу.
“Текст договору за виключенням преамбули та тексту принципових домовленосте та все, що стосується Договору та його реалізації, становить конфіденційну інформацію. Сторони не можуть розголошувати сам факт наявності Договору та будь-яку інформацію щодо нього”.

Плануючи спільне життя на 20 років наперед, Тимошенко і Янукович взялися ділити посади. В розподіл пустили сотню портфелів перших осіб виконавчої влади, а також тисячі посад на місцевому рівні. При чому ці двоє торгувалися за кожну посаду – від голови Нацбанку до Департаменту продовольства.
Ось варіант розподілу влади від 14 березня 2009 року.
“Синій проект” означає, що він підготовлений Януковичем, який воліє собі забрати силовий блок, а Тимошенко віддати економічний. Але при цьому Янукович хоча залишити за собою посаду голови Нацбанку, а Тимошенко віддати маловпливову посаду голови наглядової ради НБУ.
Однак в ході переговорів посаду голови НБУ виділили жовтим маркером, яким позначають квоту Тимошенко. Також вона позначила “своїм кольором” посаду першого віце-прем’єра, тоді як Янукович – віце-прем’єрів з енергетики, регіонального розвитку та гуманітарної політики.

Наступна сторінка. Переговорники продовжують ділити посади – тепер міністерства і державні комітети.

Тимошенко воліє забрати з квоти Януковича міністра охорони навколишнього природного середовища, Державний комітет лісового господарства та Держкомзем. Натомість Януковичу сподобалися посади міністра надзвичайних ситуацій, міністра регіонального розвитку та міністра молоді.
Наприкінці списку – калькуляція. Під Януковича іде 54 посади у виконавчій владі, під Тимошенко – 57.

А ось варіант на переговори, які відбулися 6 квітня 2009 року. Його підготовлено стороною Тимошенко – він називається “жовтий проект”.
Тут враховано побажання лідерки “Батьківщини” – Нацбанк уже під нею, а Януковичу вона віддає посаду голови ради НБУ. Також під Тимошенко перший віце-прем’єр та інші посади, які вона воліла забрати під себе та які були позначені жовтим маркером на попередніх переговорах.

Найцинічніше в додатках до угоди Януковича-Тимошенко – це розподіл влади на місцевому рівні. Змовники збиралися ділити області, виходячи не з розміру території або промислового потенціалу, і навіть не з кількості виборців.
Розподіл мав відбуватися, виходячи з кількості населення. У підсумку, підготовлений Януковичем 5 квітня 2009 року “синій варіант” передбачав, що він “отримає” 23 мільйони громадян, Тимошенко – 22 мільйони.
Підготовлений Тимошенко “жовтий варіант” від 6 квітня пропонував інший розподіл – під Януковича мав піти 21 мільйон громадян, під Тимошенко – 25 мільйонів. Усе це виглядає як розподіл кріпосних між “панами”.

Також в рамках змови Янукович і Тимошенко готували сценарій імпічменту президенту Ющенку. Процес мав розпочатися в 2009 році одразу після травневих свят – уже станом на 12 травня мало бути зібрано 226 підписів під поданням про ініціювання питання про усунення президента з посади.
13 травня, на другому сесійному засіданні після святкування Дня перемоги, вже мало відбутися повне обговорення подання, 15 травня – розгляд кандидатур спеціального прокурора і спеціальних слідчих, 21-22 травня – створення спеціальної слідчої комісії Верховної Ради. І так далі.
Загалом Тимошенко і Янукович підготували вісім сторінок з покроковим розписом дій. Власне, сам імпічмент Ющенку вони планували оголосити 6 серпня 2009 року.

Вперше переговори щодо широкої коаліції почалися навесні 2008 року, і наочним проявом цього стала мовчазна реакція Юлії Тимошенко на військову операцію Росії в Грузії. З початком парламентської сесії восени 2008 року фракція Тимошенко почала голосувати синхронно з Партією регіонів попри те, що перебувала в коаліції з “Нашою Україною”.
Коаліція розпалася, але дострокові вибори також не вдалося провести. У підсумку, була укладена ще одна коаліція за участі блоку Литвина. А навесні 2009-го Партія регіонів і БЮТ вийшла на фінальний етап переговорів.
Якщо в 2008-му посередником від Януковича був Андрій Клюєв, то навесні 2009 року в них включився Рінат Ахметов, який делегував Бориса Колеснікова. Однією з умов Януковича на переговорах була відмова уряду Тимошенко від спроб повернути резиденцію Межигір’я в державну власність. Вона виконала забаганку партнера – і позови щодо Межигір’я, подані від імені Кабміну Євгеном Корнійчуком, були відкликані з суду.
Але події почали розгортатися за іншим сценарієм. Янукович відчув, що популярність Тимошенко падає. Крім того, він заручився підтримкою Ющенка та групи Фірташа, почав формувати альтернативний виборчий фонд, окремий від Ріната Ахметова, і згодом відмовився від ширки. Підготовлений пакет документів так і не був підписаний.
Всі пам’ятають промову Януковича з Лаври на трійцю, де він оголосив про вихід з переговорів, відео Тимошенко “всё пропало” і вибори 2010 року.

Втеча Януковича з-під шлюбного вівтаря Тимошенко стала точкою неповернення у їхніх стосунках. Політики, які до цього багато місяців готували об’єднання, почали війну на взаємне знищення. Янукович навіть посадив Тимошенко всупереч юридичній аргументації та холодному розрахунку. Можливо, ним рухало бажання позбутися людини, яка бачила його в хвилини слабкості, коли він готовий був взяти з її рук політичну подачку.
Але доля посміялася над їхніми планами безроздільно правити до 2029 року. Уже в лютому 2014-го українці позбулися Януковича, а рейтинги його спільника Юлії Тимошенко не залишають жодних шансів на перемогу в травні 2014 року.
Історія розставила все на свої місця.
(УП)

ПРО ДОГОВІР ЯНУКОВИЧА ТА ТИМОШЕНКО, ПРО ЗАХОПЛЕННЯ ВЛАДИ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ ДИКТАТУРИ В УКРАЇНИ ПІДТВЕРДИВ ВІКТОР ЮЩЕНКО, ПРО ЦЕ ВІН РОЗПОВІВ У СВОЇЙ КНИЗІ:

“Наприкінці травня 2009 року до української преси потроху почала просочуватися інформація про переговори між Партією регіонів та Блоку Тимошенко‬. На початку червня практично кожний, хто мав доступ, наприклад, до «Дзеркала тижня» чи «Української правди», міг легко дізнатися про суть цих домовленостей. Преса писала тоді про те, що суттю «великої угоди» між двома партіями мав бути комплекс політичних і правових компромісів, результатом яких мали стати: прийняття змін до Конституції, вибори президента в Парламенті замість всенародних, продовження повноважень чинного Парламенту ще на два роки, перерозподіл посад у міністерствах, участь у парламентських виборах єдиним блоком Тимошенко і Януковича аж до 2024 року.
Усе це розвивалося в часі задовго до того, як ситуація стала публічною.
Вочевидь, основна дискусія відбувалася навколо виборів президента. Це питання, за яке змагались дві сили безідейного типу — «Батьківщина» та Партія регіонів. Варто було очікувати, що для узурпації влади вони мали домовитися «на березі», задовго до виборів. Частиною пакета домовленостей була зміна статусу президента і прем’єра. В контексті тих домовленостей, які мені стали відомі, це означало, що за тим задумом Янукович мав бути обраним у Парламенті на дві каденції підряд, тобто — на 10 років, так само Тимошенко ставала «довічним» прем’єром. Безумовно, це була зрада демократії. Це не в’язалося із політикою національного курсу, який був сформований Майданом: політика національного відродження, демократія і євроінтеграція опинилися на задвірках порядку денного для учасників тих переговорів. Ситуація набирала ваги, якщо не державного перевороту, то дуже серйозних проблем як для демократії, так і для європейської інтеграції України.
Для того, щоб внести до Парламенту і легітимно закріпити зміни до Конституції, Блоку Юлії Тимошенко та Партії регіонів було необхідно дві парламентські сесії, тобто мінімум 4–5 місяців. Це означало, що вони мають досить обмежений час, щоб до початку нової президентської кампанії реалізувати свій сценарій.
Януковича тоді намагалися переконати у небезпечності і недоцільності відкритих всенародних виборів — справи копіткої і недешевої. Рейтинги Тимошенко, в свою чергу, падали через економічну кризу, але вона вже посідала посаду, яка у чинній конституційній моделі давала більше можливостей, ніж президентська. І вона хотіла її зберегти як можна довше. Так виникла ідея підкупити Януковича обранням його президентом у Парламенті: він — президент на 10 років уперед, вона — прем’єр. Саме для цього необхідно було створити спільну коаліцію між двома партіями-гігантами, але ця конструкція взаємних домовленостей не працювала, якщо не синхронізувати парламентські і президентські вибори. Сценарій простий: Парламент створює коаліцію між Партією регіонів і Блоком Тимошенко, голосують за прем’єра Тимошенко, потім — голосують за президента Януковича. І так триває 10 років. Без синхронізації двох виборчих календарів цей сценарій не працював. Тому виникає ідея продовження дії цього Парламенту ще на два роки — з 2012-го до 2014 року. Але якщо якийсь виборний орган сам собі подовжує термін повноважень, без жодних виборів — це називається узурпацією влади.
Отже, цей сценарій можна було реалізувати, якщо чітко дотримуватися календарного плану: усі процедури щодо внесення змін до Конституції мали бути закінчені до початку чергової президентської кампанії. Інакше весь сценарій сам собою політично руйнувався.
У мене, як президента, залишався, принаймні, один спосіб зупинити цю вакханалію, і я мав намір тим способом скористатися, якщо не вдасться розв’язати кризу в інший спосіб.
Тимошенко, як автор цього сценарію, та ‪Медведчук, як її консультант і довірена особа, поспішали якнайшвидше запровадити конституційні зміни. Їх союз був руйнівний для країни і демократії. Цей сценарій повністю відповідав цій меті. Перший крок, щоб запровадити авторитарну модель, — це відмовитися від демократії, від свободи, віддати владу тим, хто любить її безмежно. Але часу для конституційних змін залишалося дуже мало. Отже, автори «реформи» мусили дуже поспішати.
З іншого боку, як мені доповідали, Янукович вагався. Вочевидь, ці вагання були пов’язані із сумнівами, наскільки повноцінний і легітимний інструментарій він отримує, якщо погоджується на пропозиції Тимошенко. Мені здавалося, що він дійсно не мав великого бажання йти на всенародні вибори. Проте його підштовхували до «широкої коаліції», пропонуючи досить широкі повноваження, як на президента, що обирається у Парламенті.
Попри усі ці рухи, було добре видно, наскільки великою є взаємна недовіра між Януковичем і Тимошенко. Власне, їх взаємна недовіра і стала ключем до зупинки цього сценарію. Я скільки міг опирався процесу узурпації влади.
Коли шило вилізло з мішка, я провів кілька зустрічей зі сторонами. Це були непублічні переговори. Після того, як у перші дні червня я зробив кілька заяв, у яких повідомив, що готовий піти у відставку і розпочати процедуру позачергових президентських виборів, до мене із доповіддю прийшла прем’єр-міністр.
Це було досить цинічно — прийти і поінформувати президента про те, як за його спиною просувається процес формування змін і доповнень до Конституції, яких він не поділяє. Суть її пропозиції була простою: я мав підтримати таємно, підкилимно написаний проект Конституції!
Ми сиділи вдвох у блакитній кімнаті, під портретом Шевченка. Зазвичай двосторонні зустрічі я проводив у цьому кабінеті: на зеленому шкіряному дивані, біля журнального столика, в торці якого я мав звичку влаштовуватися під час подібних бесід. Це була дуже довга розмова. Її голос звучав солодко, ласкаво — у притаманній прем’єрці манері. У розмові не йшлося про аргументи: вона просто перераховувала інструменти та механізми, які необхідно впроваджувати для того, щоб змінити систему влади і встановити необхідний, на її думку, баланс.
У певному сенсі її візит — то була демонстрація: рішення, яке президент прийматиме, не є важливим; не було важливим, чи президент сприйме ці пропозиції із здивуванням, чи буде якась підтримка, чи не буде — це було інформування, не більше того. Дві політичні сили знаходилися за хвилю до об’єднання у конституційну більшість, а в такій ситуації позиція президента переставала мати будь-яке значення.
Юлія Володимирівна вмотивовувала, чому потрібно для країни поділити владу між двома мегапартіями на десятки років уперед. Авжеж, я почувався так, ніби на мене тонкою цівочкою окріп ллють!
Вочевидь, ані одна сторона, ані інша не могли наважитися внести ці законодавчі ініціативи до Парламенту. Партія регіонів не була ініціатором цих змін, мала до їх створення дотичний стосунок, вона була стороною, яку затягували у це павутиння, а тому там поводилися досить пасивно. З боку Партії регіонів було досить багато людей, які розуміли, що від того моменту, як вони залишають свій підпис на цих паперах, вони відразу стають мішенню для публічних атак. Повторюся ще раз: ці домовленості були більш схожі на державний переворот, на узурпацію влади, ніж на шляхетну політичну ініціативу в дусі демократизації. З іншого боку, і фракція БЮТ знаходилася на грані розколу через усвідомлення перспективи недемократичності процедур, які були закладені у проект конституційних змін. Тому існували вагання, хто у цій ситуації мав внести до Парламенту пакет змін до Конституції.
Я пояснив прем’єр-міністру, що мене ображає сам факт процесу, який багато місяців відбувався за моєю спиною. Мене дивувало, що я мав пояснювати, наскільки ці конституційні зміни розколюють демократію і віддаляють Україну від політичного прогресу уже в найближчому майбутньому. Ми знову віддалялися від питань політичного курсу — замість нього в публічну дискусію знову вкидалися питання боротьби за владу.
Прем’єр-міністр принесла примірник законопроекту змін до Конституції. Мушу визнати, що я був дуже роздратований і запхав його у найдальшу шухляду. В кінці зустрічі я повідомив її, що ніколи не підтримую пропозиції таких конституційних змін. Вся ця історія мала сумнівний вигляд просто навіть через її таємничість, негласність: де, в якій країні розробка змін до головного закону відбувалась так, ніби це шпигунська операція?! Будь-яка нація обговорює рік, часом два усі подібні зміни, іде підготовка політичних кіл, місія і завдання законопроекту стають предметом найширшої суспільної дискусії. Навіть Кучма зі своєю версією політичної реформи проводив спочатку референдум і «всенародне обговорення»! Отже, непублічні зміни до Конституції я не міг сприймати інакше, ніж у категоріях державного перевороту.
Думаю, Тимошенко зрозуміла, що вона отримала основного опонента у питанні конституційних змін та створення «широкої» коаліції. Преса на той момент уже добре була «посипана маком» і, за винятком кількох видань, не формувала у суспільства тверезого відчуття ситуації. У суспільстві залишилося не так багато людей, які могли прорахувати, що завдяки цим домовленостям між Блоком Юлії Тимошенко і Партією регіонів Україна сповзатиме до авторитарного режиму.
Кілька видань, які мали збалансовану позицію, на жаль, не робили погоди в суспільній думці. У цілому ж було не просто відчуття — було жорстке переконання, що прийшов час для перерозподілу повноважень. Мандати — є. Як відреагує виборець — не має значення: у тій конструкції місця для виборця нема, бо президентські вибори вже у 2010 році мали відбуватися без виборців. Ситуація виглядала керованою і знаходилася в руках, які могли сформувати конституційну більшість. Тобто ситуація у той момент у чиїхось очах могла мати такий вигляд, що гра вже зіграна, президенту лишилося тільки капітулювати.
Насправді дискусія між БЮТ та ПР іще тривала. Для Януковича залишалося питання, чи прийняти гру Тимошенко та данайські дари «широкої» коаліції й увійти через наругу над Конституцією в поле координат, де небачені повноваження належать прем’єру, лідеру більшості у Парламенті. Тобто навіть ті повноваження, які пропонувалися в якості віри президенту, були суто номінальними, ілюзорними, були дуже серйозно обмеженими коаліційною угодою — можливостей для політичного маневру у прем’єра було значно більше. Тому для Януковича поставала дилема: чи прийняти троянського коня «широкої» коаліції, усвідомлюючи свої шанси на всенародних президентських виборах, чи спробувати вибороти президентство, а потім вже змінювати Конституцію.
Отже, коли я зрозумів, що переговори щодо внесення змін і доповнень до Конституції між БЮТ та ПР виходять на фінішну пряму, я запросив до себе Івана Степановича Плюща.
Історично Іван Степанович мав досить рівні відносини із Януковичем. У їх відносинах була взаємоповага і взаємодовіра. Я попросив Івана Степановича донести до Віктора Федоровича мою категоричну позицію несприйняття ідеї подібних змін до Конституції. Моє послання складалося з кількох посилів.
По-перше, я розцінюю ці зміни до Конституції як сценарій недобросовісного здобуття влади: ці маніпуляції не мають ніякого стосунку до формування здорового політичного ладу в Україні.
Друге. Я просив Плюща, щоб він доніс до Віктора Федоровича, що я не хотів би, щоб він був співавтором ідеї, яка не витримує критики ані з позиції конституційного права, ані з позицій честі та моралі.
Іван Степанович мав дуже подібну власну позицію, тому його не треба було переконувати у двох перших пунктах. Так само, як і в останньому — третьому.
Головне, що я просив передати Януковичу: незалежно від того, чим завершиться їх діалог із Тимошенко, я не допущу розгортання сценарію конституційних змін і виборів нового президента в Парламенті. Якщо не буде почута моя позиція зараз, я маю дієвий інструмент, щоб учасники цього таємного союзу пішли на публічні, всенародні вибори і в конкуренції виборювали своє місце. У мене залишається право добровільно піти у відставку і тим самим запустити механізм дострокових виборів президента. Я не допущу виборів президента у Парламенті, поки я президент, — це був головний посил.
Після того, як до Януковича була відправлена неофіційна «місія Плюща», наступного дня я мав кілька зустрічей із «ходоками» від Януковича. Мушу сказати, що за декілька днів до цього я відправив іще кілька переговірників як до оточення Януковича, так і до оточення Тимошенко з одним і тим самим посланням: не робіть дурну справу! Тільки-но процедура набуває офіційного характеру — ви відразу отримуєте команду «стоп», і то у найжорсткіший спосіб! Я пояснив, що з того рою нічого не вийде, що президент дає слово зупинити цей процес і має можливості його зупинити протягом кількох найближчих днів у будь-який момент! Словом, коли у мене з’явилися усі формальні підтвердження того, наскільки далеко зайшли коаліційні переговори — я задіяв усі важелі, які були мені доступні.
Тимошенко – це моя найбільша помилка.”

 КОРРУПЦИОННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ, ДРУЖБА С ЛАЗАРЕНКОМ, ОБВИНЕНИЕ В УБИЙСТВЕ, АРЕСТ ОППОНЕНТОВ
Влада Віргінських островів у 1998 році дала ордер на обшук у приміщеннях компанії Mossack Fonseca у пошуках документів, пов’язаних з Павлом Лазаренком, Юлією Тимошенко і компанією Bassington Ltd.
Про це йдеться у ордері на обшук, котрий був серед оприлюднених “панамських документів”.
Ордер на обшук приміщень Mossack Fonseca був виписаний 12 червня 1998 року, сам обшук здійснено того ж дня.
У ордері вказано, що у приміщеннях компанії Mossack Fonseca можуть зберігатися записи, файли, чеки та інші документи і кореспонденція щодо інформації про транзакції , пов’язані з Bassington Ltd, Юлією Тимошенко, Олександром Тимошенком, Петром Кириченком, Олександром Гравцем ( у документах Gravets – ред.), Павлом Лазаренком та іншими особами.
Цим ордером було надано дозвіл місцевим правоохоронцям на обшук із застосуванням сили за необхідності. У ході проведеного обшуку було вилучено документи щодо діяльності Bassington Ltd.
Як відомо, за даними Süddeutsche Zeitung через Bassington Ltd Лазаренко міг отримувати гроші від колишньої прем’єрки Юлії Тимошенко за сприяння газовій компанії, яку та очолювала.
Речник Тимошенко у відповіді на запит видання заперечив будь-які її зв’язки з Bassington Limited і наголосив, що вона “ніколи не пересилала нелегальних грошей Павлу Лазаренку чи пов’язаним із ним фірмам”.

Документальный фильм о связях и коррупции Юлии Тимошенко и ее коллеги Павла Лазаренка:

ОБВИНЕНИЕ В УБИЙСТВЕ

Экс-премьеры Юлия Тимошенко и Павел Лазаренко заказали убийство в 1996 году народного депутата Евгения Щербаня криминальному авторитету Александру Мильченко. Об этом заявил Петр Кириченко в ходе допроса на заседании Печерского суда, передает корреспондент НБН.
В ходе допроса свидетель рассказал, что между компанией Юлии Тимошенко ЕЭСУ и донецким «Индустриальный союз Донбасса» (ИСД) существовал конфликт на почве поставок газа в Донецкую область компанией экс-премьера.
В связи с этим, по словам Петра Кириченко, г-же Тимошенко требовалась криминальная «крыша», о чем ему сообщил Павел Лазаренко.

«Это было во время полета из Швейцарии в Украину… в связи с тем, что Тимошенко поставляла газ в Донецкий регион, ее туда не пускают, и ей угрожает смертельная опасность. Ей в связи с этим нужна какая-то криминальная «крыша», – процитировал слова г-на Лазаренко в самолете его экс-советник.
После этого, по словам свидетеля, он встретился с Александром Мильченко (криминальный авторитет «Матрос» – НБН) , который только вышел из тюрьмы, и привез его на встречу с Лазаренко в Пущу-Водицу.

«Я его (Мильченко – НБН) привез к Лазаренко и они долго в Пуще-Водице разговаривали. О чем – я не знаю. После их разговора Лазаренко мне сказал, что Шурику (Мильченко – НБН) нужно заплатить 500 тысяч (долларов – НБН), но за что – не сказал», – сказал г-н Кириченко.
По словам свидетеля, после того как Тимошенко и Лазаренко перестали отвечать на звонки Мильченко и тянули с оплатой, он рассказал Кириченко, за что ему должны заплатить.
«Мильченко рассказал, что выполнил работу для Тимошенко и Лазаренко. Имелось в виду убийство Щербаня… в его голосе чувствовалась угроза не только Тимошенко. Но и в мой адрес. И тогда он мне сказал, за что требует деньги, за какое действие, а именно убийство… Он говорил, что «мы же этого Щербаня убрали», – рассказал свидетель.
Отвечая на уточняющий вопрос прокурора, каким образом осуществлялась оплата «услуг» г-на Мильченко, Кириченко рассказал, что его к себе на дачу вызвал Лазаренко и передал наличными $500 тыс. для Мильченко.
«Он из своего сейфа достал наличные деньги, сложил в саквояж и сказал, чтобы я передал (Мильченко – НБН), но за что – не сказал», – сказал свидетель.
«Когда я узнал, за что эти деньги Мильченко, то Лазаренко сказал: «Если бы не убили Щербаня, то убили бы Юлю (Юлию Тимошенко – НБН)», – сказал Кириченко. По его словам, Павел Лазаренко не уточнил, кто бы убил г-жу Тимошенко.


Интервью с Недзельским Петром.

– Горжусь тем фактом, что я единственный в мире полковник – спарринг-партнер братьев Кличко. И вот я познакомился с чеченцами, которые ходили тренироваться в этот зал. Один из них вывел меня на источник, который рассказал, что в свое время Юлия Тимошенко обманула на четыре миллиона долларов их родственника – бизнесмена Кадырова, который проживал в Мюнхене. Меня это, конечно, заинтересовало. После ряда встреч и уговоров чеченцы приехали ко мне в Киев. Они привезли две тысячи документов о преступной деятельности Павла Лазаренко – тогда премьер-министра – и Юлии Тимошенко – президента корпорации «Единые энергетические системы Украины». Некоторые документы были достаточно деликатные. В них шла речь о том, что в отеле «Кемпински» Тимошенко и Лазаренко проживали в одном номере. Меня это очень удивило. Два миллиардера – бизнесмен и государственный чиновник – и вдруг в одном номере. Эту информацию я доложил командованию в форме секретного доклада. Никуда в прессу это не попало. Так вот, прошло шесть лет. Помаранчевая революция. Тимошенко становится премьером и меня, полковника военной разведки, вызывают и говорят, что возбуждено уголовное дело. Якобы, я собирал компромат интимного характера против Юлии Владимировны. Я был в шоке. На закрытом заседании в Печерском суде мне по ч.1 ст. 328 (разглашение государственной тайны – Ред.) УК Украины впаяли два года лишения свободы. Вот так Юлия Владимировна отомстила полковнику военной разведки, который шесть лет назад принес информацию, которая ей, мягко говоря, не понравилась.

– Вы отбыли это наказание?

– Нет. Мне дали условный срок. Прошло время и об этом уже говорили открытым текстом. Как для Лазаренко и Тимошенко снимали номера в Париже, Праге, Берлине и других городах. Дмитрий Табачник открытым текстом говорил, что Тимошенко пришла в политику из постели Лазаренко. Ренат Кузьмин сделал официальное заявление, что она была любовницей Лазаренко. Есть закон, что информация, которая была распространена и не опровергнута в суде, то мы, простые граждане, имеем право ее повторять и не нести ответственность. Мои свидетельства стали уже второстепенными. Но факт остается фактом. Юлия Тимошенко и ее окружение инициировали суд надо мной. А когда через несколько лет тот же самый Печерский суд уже при Януковиче засудил Тимошенко, то в Страсбурге стали кричать, что, якобы, он несправедливый. Тогда сторона обвинения вспомнила дело полковника Недзельского, был ли суд справедливым тогда… В общем, ситуация комичная. У меня есть все моральные основания ставить этой госпоже претензии и в правовом плане, и в морально-этическом.

– Обращались ли Вы в какие-либо инстанции, европейские суды, чтобы добиться признания решения Печерского суда по вашему делу неправомерным?

– Тогда была помаранчевая революция. Потом прошел срок и с меня судимость сняли автоматически. Теперь я могу подать. Но я сейчас воюю. Может, когда найду хорошего адвоката…

– Одно из последних социсследований показало, что Юлия Тимошенко могла бы одержать победу на президентских выборах, если бы они проходили этим летом.

– Сейчас Тимошенко опять рвется к власти и занимается интриганством. Они решили воспользоваться этим оффшорным скандалом, в котором вина президента сомнительна. Они подают эту информацию в негативном контексте, чтобы снизить рейтинг Порошенко и вывести ситуацию на перевыборы. Черный пиар и авантюризм – это приемы госпожи Тимошенко.

– Если предположить, что такие выборы состоялись…

– Я категорически настаиваю, что Тимошенко не может быть у власти. Я в разведке долгое время служил начальником отдела кадров социально-психологического управления. У меня на столе лежали книги Фрейда и Юнга. И вот, я делаю оценочное допущение, что ей нужно обратиться к психиатру, о чем, кстати, говорит специалист в документальном фильме «В постели с Тимошенко». Мы можем сделать предположение, что у нее серьезные проблемы психиатрического характера. Это реактивная психика и маниакальный синдром. Человек пойдет на любые жертвы в стране, только бы дорваться до высших эшелонов власти. И вот психическое нездоровье этой дамы опять приводит к смуте в стране. Опять находятся люди, которые спонсируются миллиардами, которые она наворовала у нашего народа. Появляется большая категория аморальных людей, готовых служить кому угодно. Мы будем и Юлю поддерживать, только деньги плати. А тут рядом Россия, которая обязательно воспользуется этим фактором. Это нужно остановить.

– Каким образом?

– Нужно предусмотреть механизм, чтобы не допускать в политику и государственной деятельности людей определенного толка. Я в свое время провел около ста медкомиссий, мы привлекали к тестированию офицеров врачей-психиатров. Очень многие люди были негодны. Было два случая, когда я двух генералов психически больных вычислил. Я категорически настаиваю, что всех государственных чиновников нужно пропускать через психиатра. Мое предположение, что там половина больных, глядя на их поведение. Психиатрия гуляет…

– Возможно, Вам, как разведчику, известны какие-то еще факты о деятельности Тимошенко?

– Начальником разведки стал ее ставленник, некий Александр Иванович Галака. Когда в Болгарии был задержан украинский самолет с тридцатью тоннами оружия, интересно, что основателем фирмы, которая сотрудничала с авиакомпанией, был сын Галаки – начальника разведки и друга Тимошенко. 20-летний студент вложил несколько сотен тысяч долларов в эту фирму, которая была поймана на незаконной торговле оружием. Я написал статью в газете об этом. Почему же до сих пор этому не дана правовая оценка? Почему не возбуждено уголовное производство? Мы рассказывали, как Тимошенко пришла в главное управление разведки Минобороны и, будучи кандидатом в президенты, агитировала офицеров со словами: «Вы все будете Героями Украины, если я стану президентом». Силовики имеют право голосовать, но не могут подключаться к избирательному процессу. Это уголовное преступление. Почему она не понесла наказание? Плюс еще есть масса финансовых дел. Я считаю, что политика, как и все в нашей жизни, должна быть моральной. Это будущее наших детей, внуков и правнуков.

 СКРЫТОЕ ИМУЩЕСТВО ТИМОШЕНКО
Электронная декларация Юлии Тимошенко мала на подробности, впечатление будто Юлия Владимировна обычный гражданин среднего уровня с 1 домом, двумя земельными участками и 1 новой машиной.
Но очень многое записано на дочь Юлии Владимировны, которая не попала в электронную декларацию.В декабре 2011 года суд города Днепр разделил имущество между дочерью Юлии Тимошенко Евгении и рокером Шоном Карром.
Евгения Тимошенко не оставила своему бывшему мужу НИЧЕГО дорогостоящего.
И так рассмотрим, какой обеспеченной является дочь главной газовой популистки Украины.
Евгения по сути оставила себе все, а своего бывшего муженька оставила ни с чем.
Согласно решения суда, которое попало в руки вашего покорно слуги, Карр забрал себе:
сабли, печь, дудки, приставка Сони, ружье, принтер, плазма, три иконы по 2,500 грн, гитара, ударная установка и прочую технику, а так же автомобиль Ford 2007 года. Общая стоимость имущества оценили в 220300 грн.

А вот Евгения Тимошенко забрала себе от брака все самое лучшее, а именно: Mersedes Vito, недвижимость в Днепре по адресу пр. Карла Маркса 65, сейчас это проспект Яворницкого, огромная часть дома на несколько этажей.
Площадь: 7375 кв.м.
Судя по всему сейчас здесь арендует площадь магазин Ева.
Так же суд оставил Евгении площадь (группу помещений) площадью 250 кв.м. и 89 кв.м. в самом центре Киева недалеко от Майдана по адресу Шота Руставели 12.

Недвижимость в Днепре (7375 кв. м) Тимошенко купила за 113 тысяч 462 грн, а вот помещения в центре Киева за 3787500,00 грн.

Евгения Тимошенко тупо бросила Кара, она отписала какой-то конторе по какому то мифическому протоколу.
Так, 24 жовтня 2008р. позивачка уклала договір про відступлення частки в Статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «ЦАРЕСЛАВСЬКЕ»(код ЄДРПОУ 34231040), згідно з яким вона відступила свою частку в розмірі 70% статутного капіталу товариства іншій особі за 700000,00грн. Вказане товариство було створене на підставі Протоколу №1 установчих зборів учасників ТОВ «ЦАРЕСЛАВСЬКЕ»від 17 березня 2006р., тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_2. До того ж, як вбачається з доданих до матеріалів справи довідок про суми нарахованого позивачці доходу, декларацій про доходи та звітів суб’єкта підприємницької діяльності, що подаються позивачкою до податкової інспекції, остання отримувала наступні доходи: у 2005 році –20000,00грн.; у 2006 році –60058,00грн.; у 2007 році – 61446,64грн.; у 2008 році –2888738,44грн.; у 2009 році –2631339,54грн.; у 2010 році –1896092,04грн.
Фирма никакого отношения не имеет к какой либо Жени Иваной, это просто юридический обман, чтоб не делить совместно нажитое имущество.

Постанова суду:

 КОРРУПЦИОННОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО С ОНИЩЕНКО
Александр Онищенко на страницах издания “СТРАНА” совместно с Светланой Крюковой стали публиковать аудиозаписи разговоров Онищенка с другими чиновниками. Так в одной из опубликованных не отредактированных записей  разговора Онищенка, целью которой было очернение Президента Украины Порошенко, были слова Онищенка о денежных договорняках с Юлией Тимошенко.
Осознав свой прокол и получив нагоняй от заказчика Онищенка (охраной которого в Москве занималась ФСБ), Светлана Крюкова и Игорь Гужва убрали упоминание Юлии Тимошенко из статьи.
Удалили и само видео с записью разговора, перезалив видео с уже вырезанной частью про Тимошенко.
Крюкова решила всех держать за идиотов, объявив, что видео не воспроизводится потому, что их ддосили. Такая ложь вызвала смех, ведь ДДОСИТЬ YouTube не под силу даже самым опытным хакерам мира.
Крюкова просто старалась по быстрому вырезать фрагмент.Примечательно, что Юлия Тимошенко выступала против кремлевского олигарха Онищенка, а Онищенко публиковал ее интервью на своей странице.
 ПОПУЛИЗМ, ИГРА НА ЧУВСТВАХ ВЕРУЮЩИХ
Пропаганда Кремля и Юлии Тимошенко очень тонкая и продуманная.
В данном случае публикация за 30.01.2014. То есть с этого времени был запущен план по пиару Юлии Тимошенко. Там говорилось, что есть старый умерший провидец, который напророчил Украине счастье и мир, и принесет это все в нашу страну пятый Президент Украины, которым станет женщина, которая выйдет с тюрьмы.(ссылка)
Тонкая пропаганда Юлии Тимошенко и Кремля продвигалась во всю даже в то время, когда она сидела в тюрьме.
С тюрьмы она вышла, но украинцы пятым Президентом выбрали мужчину, что обрушило все планы Путина и мечты Тимошенко.То, что Тимошенко для пропаганды сделала удар на верующих в мифы людей – не удивляет.
Юлия Тимошенко в 2016 году рассказала сектантам, как ее отец телепортироваться смог благодаря молитвам

Юлия Тимошенко и партия Батькивщина продолжает заказывать подобные сказки спустя три года. На этот раз вновь в сети появились чудные пророчества мольфаров колдунов, которые предсказывают в 2017 году приход к власти женщины…

Цель пропаганды – не сделать так, чтобы человек в это все прямо таки поверил.
Цель такова, чтобы у человека отложилось в памяти месседж “Президентом должна быть женщина” и на следующих выборах он автоматом на подсознании отдал свой голос за подругу Медведчука.

ПРОПЛАЧЕННЫЕ МИТИНГИ
В 2016 году Юлия Тимошенко проплатила митинг против Арсения Яценюка. Журналисты поймали на горячем тушек митингующих, среди которых были даже несовершеннолетние.

 ПОДДЕРЖКА КРЕМЛЕВСКОЙ ПРОПАГАНДЫ
В 2017 году Юлия Тимошенко поддержала пропаганду Кремля, которая сообщила, что Украина постовляет вооружение Северной Кореи.
Тимошенко обвинила нашу страну в том, чего она не совершала.
Позже вместо того, что бы извинится перед украинским народом, Тимошенко стала лгать, что ее страницу взломали.1. Сперва появляется пост с обвинениями в поставках Украиной ракетных двигателей в КНДР на странице Тимошенко. Тут “розвідка США” и “чорний ринок”. Пост провисел около часа.2. Потом злые хакеры решают, что слишком жестко, и удаляют пост и появляется второй пост, где “розвідка” заменено на “эксперты” и убрано “чорный рынок”. Этот вариант простоял часа 3.3. Затем злочинные хакеры второй пост со страницы Тимошенко тоже удаляют и его текст один в один появляется на странице Батькивщины, а Тимошенко делает с нее репост на свою страницу.В таком варианте оно простояло всю ночь и сегодня пол дня.

За это время «эксперт», автор фейка, в твиттере написал, что его не так поняли, тема начала разваливаться, для юли все стало приобретать неприятный оборот, на нее уже начали ссылаться российские пропагандистские СМИ, она увидела реакцию внутри страны, и вот здесь в партии не придумали ничего лучше как сообщить, что страница Батькивщины была взломана темными силами.

Но в запарке забыли про страницу лидера партии, которая два раза писала от себя и делала репост со страницы «взломанной» партии. Сообщить о том, что страница Тимошенко тоже взломана – забыли.

Вот такая история показывающая, «що немає межі технологіям, які використовують проти Батьківщіни її опоненти».

 

 КОРРУПЦИОННЫЙ ЛОМБАРДНЫЙ БИЗНЕС СЕМЬИ ТИМОШЕНКО, УГРОЗЫ ЖУРНАЛИСТАМ
От зарегистрированной на Кипре компании Diafox Consulting Limited, на которую в Украине оформлена сеть ломбардов «Дешевые наличные», семья главы фракции «Батькивщина» Юлии Тимошенко обогатилась на 2,4 млн грн.Об этом говорится в журналистском расследовании программы «Наші гроші с Денисом Бігусом«.

Отмечается, что главный офис ломбарда находится в партийном здании, в котором размещена депутатская приемная избранника от «Батькивщины» Сергея Власенко, который так же занесен в базу Центра Миротворец, где хранится информация про террористов и боевиков.

«Сейчас сеть «Дешевые наличные» насчитывает 20 отделений. Прописан ломбард по адресу ул. Героев Севастополя 48, оф. 207. В этом здании находится офис Киевского областного отделения «Батькивщины», председатель которой экс-нардеп Константин Бондарев. Само здание принадлежит компании с именем Бондарева«, — говорится в расследовании.

Журналисты отмечают, что Сергей Власенко не признает факт прописки ломбарда в его приемной:

«Я точно не имею никакого отношения к ломбарду и моя приемная точно не имеет никакого отношения к нему«.

Кроме этого, согласно декларации муж Юлии Тимошенко Александр получил 2 390 942 гривен прибыли именно от компании Diafox Consulting Limited, на которую оформлена работающая в Киеве и Киевской области сеть ломбардов «Дешевая наличные».

«В кипрском реестре владельцем компании Diafox Consulting Limited указан «номинал» Артемиус Стилянов. Несмотря на невозможность установить настоящего владельца, офшорку можно четко идентифицировать как компании из круга интересов БЮТ«, — отмечают журналисты, поскольку эта кипрская компания фигурирует в бизнесе других однопартийцев Тимошенко.

Также журналисты отмечают, что ни Бондарев, ни Власенко, ни Тимошенко не предоставили ответ относительно конечного бенефициара ломбарда «Дешевая наличные».

Журналистке, которая расследовала коррупционный бизнес семьи Юлии Тимошенко стали поступать угрозы.
Журналисты требуют публичного извинения председателя Киевской организации «Батькивщины» Константина Бондарева и руководителя партии Юлии Тимошенко за недопустимое поведение, угрозы и унижения достоинства журналистки программы «Наши деньги».

Как известно, журналисты расследовали коррупционный бизнес семьи Тимошенко, который наживается на бедных гражданах. Сеть ломбардов Тимошенко работают по всей стране, принося Тимошенко многомиллионную прибыль.В ответ на запрос на информацию от журналистки Марьяны Мотрунич о ломбардах Тимошенко, Бондарев позвонил и заявил:

«МАРЬЯНА, ОЧЕНЬ ИНТЕРЕСНЫЙ ВОПРОС ВЫ ЗАДАЛИ, НО Я НЕ МОГУ ОТВЕТА НА НЕГО ДАТЬ … МНЕ ПРИДЕТСЯ СООБЩИТЬ О ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ВСЕХ ВАШИХ СОСЕДЕЙ И РОДСТВЕННИКОВ, ЧТО ВЫ … ПРОСТИТУТКА».

После телефонных угроз журналистке стали поступать угрозы по sms от соратника Юлии Тимошенко, он обозвал журналистку «шлендрой и проституткой».

Інші об'єкти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *