Тягнибок Олег Ярославович / Тягнибок Олег Ярославович

Дата рождения: 07.11.1968
Место рождения: Львов
Должность: народный депутат III, IV и VII созывов.
Лидер партии ВО Свобода. Политический популист.
Удивительно, как такой патриотичный украинский националист обнимался и сотрудничал с советником Левочкина и Медведчука Игорем Шуваловым, с Петром Симоненко, путинской француженкой Марин Ле Пен и т.д.
Призывал к штурму Верховной Рады, из за чего от рук однопартийца погибло четверо украинских нацгвардейцев.
 ВРЕМЕНА МАЙДАНА
Во времена Майдана Олег Тягнибок вел себя так же само, как и регионалы. Его частная охрана угрожала журналистам ТСН расправой. За данное поведение Тягнибок не извинился.

 СВЯЗЬ С МЕДВЕДЧУКОМ И ИГОРЕМ ШУВАЛОВЫМ
Окрім медіа-картинки в телевізорі, сфера відповідальності Шувалова (радник Медведчука та Львочкіна) у 2004 році також включала декілька проектів, спрямованих на дискредитацію Ющенка. Це були своєрідні спецоперації, які мали завершитися створенням часом навіть штучних інформаційних приводів негативного змісту.
Наприклад, це в голові Шувалова виникла ідея провести так званий «марш УНА-УНСО», кульмінацією якого було викидання руки на гітлерівський манер — на підтримку Ющенка.
Домовившись з тодішнім керівником УНА Едуардом Коваленком, Шувалов організував цьому заходу якнайширше висвітлення. Він був покликаний показати «нацистську» природу лідера «нашистів» — таке клеймо за допомогою політтехнологів Банкової намагалися закріпити за Ющенком.
Окрім того, авторству Шувалова належить історія з Олегом Тягнибоком. В розпал виборів всі центральні телеканали обійшов спіч Тягнибока на горі Яворина, де він закликав «боротися з жидвою та іншою нечистю».

Ідея Шувалова полягала в тому, щоб приставити за Тягнибоком камеру каналу «Інтер», яка зніматиме всі його публічні виступи. Протягом двох тижнів журналісти супроводжували тодішнього депутата від «Нашої України», аж поки він не «вистрілив». Розуміючи наслідки, Ющенко виключив Тягнибока із фракції.
Чи платили гроші Тягнибоку за ту промову? Малоймовірно, але сьогодні він та його соратники по «Свободі» — бажані гості на каналі «Інтер», за який відповідає той же Шувалов.

Выдержки из переписки Марии Столяровой, чей почтовый ящик, вскрытый хакерами, как оказалось, содержит в себе массу интересных фактов. Я постараюсь свести комментарии к минимуму — с тем, чтоб вы смогли сделать выводы самостоятельно.
Для начала — несколько строк, как нельзя более полно характеризующих человеческие качества Марии или «Матильды», как она сама себя называет, чтобы у вас не возникло иллюзий по поводу препарируемого материала.
Значительное место в письмах Столяровой отведена Игорю Шувалову, российскому политтехнологу, советнику Левочкина и члену наблюдательного совета Inter Media Group от ее собственника — GDF Media limited. Игорь Шувалов неоднократно попадал в поле зрения спецслужб Украины, его пытались выдворить, однако ему всегда удавалось выйти сухим из воды. Но если и после этой публикации СБУ не депортирует его на родину, значит у нас нет СБУ.
Завязка взаимоотношений Столяровой и Шувалова приходится на разгар т.н. «русской весны».

Оказывается, Тягнибок и «Свобода» — тоже клиенты Столяровой-Шувалова. Помимо Каплина, Добродомова, Пузанова, которых она в
переписке называет «полуфабрикатами».

На удивление, заявления ВО Свобода совпадают с аналогичными заявлениями предателей регионалов:

ПРИЗЫВЫ К НАСИЛИЮ, В ИТОГЕ КОТОРЫХ ОТ РУК ОДНОПАРТИЙЦА ПОГИБЛИ УКРАИНСКИЕ НАЦГВАРДЕЙЦЫ

— Люди забыли эту истину, – сказал Лис. – Но ты не должен ее забывать. Мы всегда будем в ответе за тех, кого приручили. И ты отвечаешь за свою розу…
— Я отвечаю за свою розу… – повторил Маленький принц, чтобы хорошенько это запомнить.

В 2015 году ВО Свобода собирает митинг под Верховной Радой, по итогам которой член партии Свобода Игорь Гуменюк подрывает гранатой четырех молодых ребят, служащих в НацГвардии. Пойман с поличным:“Задержан человек, который бросал гранату. Задержанный – Игорь Гуменюк, который использовал гранату типа РГО. Одна граната были при нем, одну он бросил. Чека гранаты была при нем. Он назвался “свободовцем” и бойцом батальона “Сич”, который находится в отпуске с 3 августа по 3 сентября”, – заявил Министр внутренних дел.
Сын легендарного патриота Украины Вячеслава Черновола Тарас тогда заявил:

“В России очень хорошо знали, что будет происходить в Киеве под Верховной Радой
Россия давным-давно хочет, чтобы события перенеслись с фронта вглубь Украины, чтобы здесь происходило все: и кровопролитие, и недоразумения, и междоусобицы. Главное – чтобы все это делалось руками тех политических сил, которые не будут с ней связаны: украинских ультрас. Я убежден на 200%, что в России очень хорошо знали, что будет происходить под Верховной Радой.
Я не хочу сказать, что “Свобода” работала напрямую с Россией, но у меня есть основания считать, что Тягнибок в силу семейных связей и кэгэбистского прошлого своего отца висит на крючке у ФСБ. Я в этом почти убежден, но я не могу этого утверждать.
Россия на 100% знала, что будет происходить под Верховной Радой, и все акции “Свободы” были каким-то образом координированы. Поэтому она могла сделать передышку на Донбассе, чтобы оттенить и более четко показать, что творится внутри самой Украины.
Если бы они (пророссийские террористы) 1 сентября обстреляли украинские населенные пункты, и – не дай Бог! – в какой-то школе погибли бы дети, весь мир сейчас говорил бы об этом. А так он обсуждает, что в Украине чуть ли не гражданская война, и как здесь “ура-патриотические” организации воюют против власти.
Это же самый лучший подарок для России! Они там были бы полными идиотами, если бы “смазали” картинку, которую “нарисовала” для всего мира “Свобода” своими глупыми обстрелами. Никакой обстрел на востоке и никакая атака не дала бы для России такого позитивного эффекта, как дала “Свобода” под Верховной Радой.
А дальше у нас одно из двух. Если эта власть может защищать себя от внутреннего врага, то еще до конца недели мы увидим сообщение Минюста о передаче в суд представления на отмену регистрации ВО “Свобода”, узнаем об аресте Тягнибока и группы лиц, как узнаем и о роспуске батальона “Січ”. Но если власть не в состоянии защититься, рано или поздно у нас будут такие междоусобицы в стране, что нужно будет паковать чемоданы и уезжать.
Российская агрессия на востоке будет цветочками в сравнении с тем, что будут творить всякие идиоты внутри страны. Это очень хорошо, что мы не Россия, что мы любим критиковать и умеем относиться к своей власти скептически, но когда народ готов поддержать любого мерзавца, авантюриста и убийцу, если он расскажет, что власть плохая, эта страна безнадежна. Пока, слава Богу, таких признаков нет, но что будет дальше – Бог его знает.”

Тем не менее ВО Свобода и Олег Тягнибок стали отрицать свою причастность к убийству нацгвардейцев.
Но именно через группу ВКонтакте “Ми патріоти України”, которую курирует член партии ВО Свобода Алексей Говоруха шли призывы к штурму ВР и убийству “мусоров”. Призывал к противоправным действиям на своей страничке в Фейсбуке и сам Олег Тягнибок.

А вот и человек, кинувший гранату в украинцев:

После трагедии ВО Свобода стерли свои посты со своей группы ВКонтакте с призывами к убийству “мусоров”, а на своих официальных страницах партии стали отрицать причастность к убийству людей, обвинив во всех грехах власть.

Погибшие:
Старший солдат Игорь Анатольевич Дебрин, срочник из Херсонской области. Игорь родился в 1990 г.

Стрелок Первой оперативной бригады Национальной гвардии, солдат Сластников Дмитрий Анатольевич, 1994 года рождения. Родом из г. Желтые Воды Днепропетровской области.

Солдат срочной службы Костина Александр Сергеевич проходил службу в воинской части № 3027 Национальной гвардии Украины. Родился в 1995 г. в Херсонской области, ему было всего 20 лет.

25-летний Богдан Дацюк, старший пулеметчик БТР, родом из Литина. Службу проходил в воинской части Нацгвардии 3027. До призыва проживал в с. Агрономическое Винницкой области. Богдан после полученных ранений боролся за жизнь еще 25 дней. Все это время находился в критическом состоянии, был подключен к аппарату искусственной вентиляции легких, в коме. Парень потерял глаз, несколько раз у него останавливалось сердце, но врачам удавалось его перезапустить. К сожалению, все усилия оказались напрасными, 25 сентября 2015 года боец ​​умер. Похоронили Богдана Дацюка 27 сентября в родном Литине. Указом Президента Украины посмертно награжден орденом “За мужество” III степени.

“Я никогда не был и не буду террористом. Я никогда не создавал никакой террористической организации. Все это ложь, все это клевета, все это желание расправиться со мной и с моими политическими побратимами”, – утверждает Олег Тягнибок.

 СПОНСОРЫ, ЖИЛЬЕ
Кроме квартиры Олега Тягнибока во Львове и дорогостоящих автомобилей, в 2013 году Олег Тягнибок построил огромный дом под Киевом, который не был указан в декларации.

Самое интересное в политической биографии Олега Тягнибока начинается с февраля 2004 года, когда он возглавил ВО «Свобода». Первые годы существования партии были неудачными с точки зрения результатов, скорее всего это было связано с фактическим отсутствием финансовых влияний в движение. На выборах в 2006 и 2007 годах партия не сумела пробиться в парламент, а в 2008 политик провалил местные выборы в Киеве набрав всего лишь 2% в борьбе за кресло мэра (Мэром тогда стал Леонид Черновецкий при поддержке его «молодой команды»).

Далее случилось чудо – в партию «зашли» инвесторы. Одним из важных посредников в системе финансирования партии Олега Тягнибока стал Игорь Кривецкий, который занялся политикой только в 2010 году и, следует сказать, весьма удачно, ведь уже в 2012 году (О чудо) сумел стать народным депутатом от все того же ВО «Свобода», которое с приходом денег в партию кардинально преобразилось.
Вот только, по словам Дидуха, «свободовцы» оказались настолько жадными до денег, что брали их у всех подряд, потом не слишком торопясь с «выплатой дивидендов». И когда они нашли себе новых спонсоров, это положило начало ссоре Дидуха и Кривецкого. Окончательный же раскол между ними возник в ходе событий 2014 года, после чего Морда решил вылить на голову «Свободы» свое ведро компромата, лично подтвердив то, о чем за год до этого писала та же газета «Экспресс».

Именно через Кривецкого известный украинский бизнесмен-авторитет Владимир Дидух («Вова Морда») передавал финансирование в партию. По его словам, он вложил в нее более 48 млн долларов.

“Тягнибоку особисто гроші не давав, давав Пупсу. Щоб не сказали, що гроші на партію дав кримінальний авторитет. Таким чином, Пупс передавав ніби від себе мої гроші. Я перекривав фінансування усієї партії”.
Це було спершу 500 тисяч, потім мільйон, потім два, потім три. Потім по вісім давалося. Усього разом $48 мільйонів. Були часи, коли з Тягнибоком я бачився кожний день. У “Фешн-клубі”, – розповів він.
Дідух заявив, що “Свобода” продала націоналістичну ідею, і через це він припинив її фінансувати.
“Коли вони зійшлися з людьми Януковича, наприклад, з Курченком, я сказав: він на мільярди, під виглядом транзиту, ввозить у країну бензин, а потім топить його всередині країни без сплати податків. Мочіть його. Ви маєте зупиняти такі схеми, ви ж опозиція. А Пупс мені сказав: “Он нам больше денег дает”.
І так наші стосунки почали ламатися. І в Сівковича вони брали гроші, і в інших. А коли вони посадили в крісло генпрокурора Махніцького, то взагалі страшно говорити, що почалося. «Свобода» почала брати гроші всюди і за все. Без Пупса там ніхто кроку не робив».

Вони можуть зараз від Фірташа віднікуватись, а якщо на маму Пупса була записана власність Фірташа, то як вони можуть віднікуватись?Вони, будучи у владі, прийняли $600 млн. Подивіться, які він (Пупс – ред.) готелі купив – «Жорж» у центрі Львова, «Хаят» – у центрі Києва, банки скупили. $200 млн дали тільки за «Хаят».
І в Сівковича вони брали гроші, і в інших. А коли вони посадили в крісло генпрокурора Махніцького, то взагалі страшно говорити, що почалося. “Свобода” почала брати гроші всюди і за все. Без Пупса там ніхто кроку не робив.
Вони можуть зараз від Фірташа віднікуватись, а якщо на маму Пупса була записана власність Фірташа, то як вони можуть віднікуватись?”

Одним из «важных» членов «Свободы» стал Руслан Кошулинский, весьма занятный предприниматель, который, не имея высшего образования, сумел стать не только нардепом, а и вице-спикером Верховной Рады. Примечательно, что до вступления в «Свободу» еще в советские времена был комсомольским организатором, это весьма странно, ведь именно Олег Тягнибок, который является самым ярым противником коммунистической идеологии, тем не менее, оставил у себя в соратниках Руслана Кошулинского.

Еще одним «другом» партии является Роман Федишин, который с местными криминальными авторитетами Львова Мирославом Бокало (позывной «Душман») и Владимиром Панасенко (позывной «Вова-десант») имели свой бизнес-интерес в расширении рынка во Львове, однако, из-за разобщенности депутатов областного совета Львова, они не могли добиться желаемого. Вопрос очень быстро решил приход «Свободы» к власти и в 2011 году Федишин и его «бизнес-партнеры» получили под свой полный контроль рынок «Шувар». Очевидно, что за это Тягнибока щедро отблагодарили «криминальные» друзья Федишина, которые и помогли продвинуть их на местных выборах во Львовской области.

Одним из спонсоров Олега Тягнибока также был олигарх Игорь Коломойский (что весьма странно, ведь партия «Свобода» очень негативно относится к евреям, а сам Олег Ярославович в мировой топ антисемитов). В поддержку партии в Тернопольской области Игорь Валерьевич потратил 100 тыс. грн прямой инвестицией и бог весть, сколько теневых вливаний, и, конечно же, лидера партии финансами он явно не обделил.

Завершает список «друзей» Тягнибока газовый магнат Дмитрий Фирташ, который сделал целое состояние на поставках российского газа через Украину в Европу. Как известно, Фирташ финансировал не только «Свободу», но и «УДАР» Виталия Кличко. Большинство экспертов сходятся во мнении, что олигарх, хочет добиться двух целей: снова «прикрепиться к газовой трубе» и спровоцировать банкротство «Нафтогаза». Именно Фирташ, согласно исследованиями, вложил огромные средства в финансирование событий на Майдане и именно от его денег зависят рейтинги как партии Кличко, так и партии Тягнибока. Фирташ же в свою очередь преследует сугубо свои бизнес-интересы, которые связанны с энергетической сферой, недаром ведь одним из главных приоритетов построения политической программы партии «Свобода» является построение сильной энергетической политики государства.

Партiя “Свобода” принципово вiдрiз­няється вiд Партiї регiонiв? Чи це тi самi бiлi сорочки на грудях любителiв пожити за рахунок платникiв податкiв, лише – з вишивкою?
“Свобода” розмов про джерела її фінансування не любить. Але час від часу мусить щось людям пояснювати.
Аналіз преси засвідчує, що лише двічі дійшло до прізвищ. Серед усiх членiв партiї “Свобода” тiльки одного Олег Тягнибок назвав “спонсором партiї” на пріз­вище. Публiчно. Такою була вiдповiдь лiдера “свободiвцiв” на запитання жур­налiста “Української правди”: хто фiнансує його партiю?
Лідер “Свободи” та шеф його виборчого штабу переконують виборців у тому, що не відповідає дійсності.
Те, що лiдер партiї не обмовився, пiдтверджує ще одне нещодавнє iнтерв’ю – вiце-спiкера та багато­лiт­нього керiвника виборчого штабу “Свободи” Руслана Кошулинського.
Пана Кошулинського також запитали, хто ж фiнан­сує партiю. I високопоставлений партiйний функцiо­нер, як i пан Тягнибок, не вагаючись голосно назвав те саме прiзвище.
I останнiй факт. Днями у продажу з’явився новий номер журналу “Форбс”. Пiд заголовком “Золото партiї” – текст про партію “Свобода”. Також iз зазначенням “один з головних спон­сорiв партiї” під фото людини з тим же прізвищем.
Отже, хочемо ми цього чи нi, доводиться прийняти цю думку: один із головних спонсорів “Свободи” – людина на прiзвище Гутник. Саме це прiзвище назвали вголос керівники пар­тії – Тягнибок i Кошулинський.
Чому цей чоловік дає партії свої кровнi? Пат­рiот вiн, романтик чи холодний прагматик, який, фi­нансуючи полiтикiв, має певний розрахунок щодо повернення своїх вкладень?
Беручи грошi у спонсорiв, партiї потрапляють у певну залежнiсть. Але вони йдуть на це. Йдуть, бо для партiйної дiяль­ностi – на пiдтримку пер­винних органiзацiй, на зарплати депутатам, агi­тацiю i т. д. – потрiбнi грошi. Великi грошi. Прiзвища спонсорiв ретельно приховують, пар­тiйнi лiдери дуже нiяко­вiють, коли треба пояснити: на якi кошти iснує партiя? Та рано чи пiзно це питання: “Хто фiнан­сує?” – постає. Мало постати воно i перед “Свободою”. I партiя начебто розв’язала цю дилему – її лiдери озвучили прiзвище.
Цiкаво, що всi прийняли слова Тягнибока i Кошулинського на вiру. Ми, журналiсти “Експресу”, працюємо лише з пере­вiреними фактами. Тому, коли почули прiзвище людини, яка вже потрапляла у поле нашої уваги як один з можливих фiгу­рантiв корупцiйних схем, – щиро здивувалися. I вирiшили перевiрити все ретельнiше. Наше розслiдування пiдтвердило: i Тягнибок, i Кошулинський кажуть неправду про походження грошей, які надходять у партійну касу.
Наше розслiдування пiдтвердило: i Тягнибок, i Кошулинський кажуть неправду про походженя грошей, які надходять у партійну касу.
I ось – факти.
Для початку ми зателефонували самому Гутниковi. Вiн – депутат мiсь­кої ради. “Свобода” ствер­джує повсякчас: її члени завжди готовi звi­ту­вати перед людьми. Щоб перевірити це твердження, ми попросили пана Гутника надати декларацiю про його доходи.
“Головний спонcор” чи головна булька партії?
Перша реакцiя була доволi доброзичливою. Ось як вiн вiдреагував на прохання журналiста:
– Я вже десятки рокiв займаюся бiзнесом. Я – голова спостережної ра­ди акцiонерного товариства. I ще десяткiв рiзних фiрм, де є засновником i директором.
Але нам мало слiв. Потрiбнi документи. Тож знову попросили депутата надати декларацiю про доходи. Пан Гутник запропонував: “А ви звер­нiться у подат­кову, нехай вам надасть”.
Звiсно, це була лише наївна спроба виграти час, адже реакцiя податкової була передбачуваною. Все ж ми терпляче звернулися туди, де нам начебто мали б розпо­вiсти про доходи “спонсора “свободiвцiв”. По­дат­кова, певна рiч, вiдмо­вила. Послалася на закон України про захист персональних даних.
Телефонуємо пановi Гутнику ще раз. Пояснюємо ситуацiю. Цього разу реакцiя спiврозмовника нервова. Вiн починає грубiянити. Надати декларацiю про доходи на­вiдрiз вiдмовляється.
Погодьтесь, доволi див­на поведiнка члена пар­тiї, яка декларує, що вiдкрита перед людьми. Тим бiльше, її “головного спонсора”.
Неадекватна поведiнка народного депутата на стандартне прохання – перша з ознак, що така людина приховує щось важливе. Це i дало нам пiдставу ретельнiше по­цiкавитись життям та дiяльнiстю депутата.
I тут нас чекали справ­жнi вiдкриття.
Отож, встановити, до яких пiдприємств має стосунок депутат, виявилось доволi просто. На офiцiйному депутатському сайтi у бiографiчних даних насправдi таких пiдприємств лише три.
Пан Гутник особисто зазначає, що вiн голова спостережної ради “ЗАТ “КВВС”, а також засновник пiдприємства, як зазначено, “Голукрiнвест” та ЛТ “Промисловий дiм”.
Iншими словами, дивi­денди та можлива зарплата, отримуванi на цих пiдприємствах, є i мали б бути у цiєї людини єдиним легальним джерелом спон­сорських внескiв для пар­тiї. I це зрозумiло: хочеш пiдтри­мувати пар­тiю, то маєш спершу якiсь грошi заробити.
Наше ознайомлення з бiзнесом депутата починаємо з компанiї, яка, судячи iз назви, була заснована з участю голандського капiталу, працює у сферi деревообробки i мала б бути доволi успiш­ною, – “Голукрінвест”.
Перше, що дивує: за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрi, пiд­при­ємства… немає. Сусiди кажуть, що фiрма звiдси ви­їхала давно. Куди? Напрямок не вiдомий. Фiр­ма не залишила реквiз­итiв. Просто одного дня загадково щезла. Мов i не було.
В iнтернетi знаходимо повiдомлення про те, що виробництво фiрми мiс­титься у селi Млинiвцi Тернопiльської областi, неподалiк райцентру Збо­рiв. Вирушаємо за вказаною адресою.
– О-он туди їдьте, – показують нам рукою на закинутi примiщення на краю села. – Колись там був колгосп, все розпродали, то, може, там i є фiрма того Гутника, яку шукаєте.
Лiворуч дошка. Колись тут вивiшували “ударникiв комунiстичної пра­цi”. Дов­кола – гниль та iржа. Двоповерхiвка iз забитими наглухо вiкнами на першому поверсi. На обдертих стiнах цiєї закинутої будови таки знаходимо табличку iз написом – ЛТ “Промисловий дiм”.
Дарма шукати i вхiд: ручки у дверях фiрми з такою назвою – немає. Залишилися тiльки дiри, напханi ганчiр’ям.
– Якщо хочете купити, то я наберу власника, -пiдходить чоловiк у старенькому светрi.
– Гутника? – питаю.
Ніяковіє.
– Та що ви його слухаєте, – пiдходить iнший чоловiк. – Звiдси все, що було всерединi, вивезли ще рокiв чотири тому. Тож бачите: все обсипається. За що грошi давати, за колгоспну цеглу?
Виявляється, що гучною назвою – ЛТ “Промисловий дiм”, колись тут прикривався звичай­нiсiнький цех з вироб­ниц­тва паркету. Начебто тут колись була й інша фірма – “Голукрінвест”.
Звiдки брали деревину i куди продавали цей паркет, мiсцевi не знають. Кажуть, платили на пiд­приємствi так собi.
Людей мiсцевих там працювало мало, бiльше привозили автобусом “чужих”. Чому чужих, якщо у селi своєї дешевої сили вдосталь – не вiдомо. Припускають, що паркет виробляли з краденого лісу.
Але виробництво паркету – то було давно. Вже рокiв чотири, а то й бiльше тут собаки приблуднi живуть i ворони гнiздяться.
Отож факти – рiч вперта: фiрми “успiшного бiз­несмена, спонсора “Свободи” – заросли бур’яном, погнили i поiр­жавiли.
Чи можна на цих руїнах заробляти кошти на утримання такої великої пар­тiї, як “Свобода”, – питання риторичне. Iдемо далi.
Знову терпляче телефонуємо пановi Гутнику. Просимо докладнiше роз­повiсти про вказане у бiо­графiї як засноване ним ЛТ “Промисловий дiм”. Депутат раптом демонструє невисокi характерис­тики своєї пам’ятi: “Я не пригадую, щоб я там був спiвзасновником. Де офiс, хто директор – не знаю”.
Отакої. Чому депутат так категорично вiдхре­щу­єть­ся вiд фiрми, яку сам створив, власноруч зазначив це в бiографiї та котра, як твер­дять лiдери “Свободи”, фiнансує партiю?
Вiдповiдь знаходимо доволi швидко. Вона – у рiшеннi господарського суду вiд 18 травня 2012 року.
“Унiверсал банк” через суд пробує повернути кредитнi кошти – позичальники взяли багатомiль­йонний кредит, але повертати його, як випливає iз рiшення суду, нiхто i не думав. Суд позов банку задовольнив.
Тож депутат, судячи з усього, лише iмiтує забудь­куватiсть. Що бiльше, свi­домо заплутує слiди, бо навiть назву пiдприємства зазначив у своїй депутатськiй бiографiї так, щоб знайти її було не­мож­ливо: “ЛТ Промисловий дiм”. Але ми знайшли. Правильна назва – ТзОВ “Львiвський торгово-промисловий дiм”.
Отож, двi фiрми “ус­пiш­ного бiзнесмена” i “головного спонсора” партiї “Свобода” виявилися мильними бульбашками.
Такими собi привидами, що живуть лише на паперi та ще, можливо, в уявi партiйних керівників. Що ж, шукаємо “грошi “Свободи” далi.
Отож, третє пiдприєм­ство “партiйного спонсора Гутника”, яке також фiгурує в офiцiйнiй бiо­гра­фiї депутата, – ЗАТ “КВВС”. ЗАТ “КВВС” – оператор великого аквапарку.
У пресi пан Гутник часто фiгує як власник цього комплексу. Та це не так. За офiцiйними документами, “головний спонсор” “Свободи” тут лише голова спостережної ра­ди, тобто найманий працiв­ник.
У числi засновникiв ком­панiї – два пiдприємцi. Прiзвища “Гутник” серед акцiонерiв ЗАТ “КВВС” – немає. Це пiдтверджує спецiальний звiт про володiння посадовими особами емiтента акцiями.
А ось до пана Гутника як до посадової особи запитань виникає чимало.
По-перше, пiдпри­єм­ство має величезнi збитки. За останнi роки їх – на десятки мiльйонiв. По-друге, аудитори фiрми офiцiйно зазначають, що це акцiонер­не пiдпри­ємство, згiдно iз законом, уже давно мало бути лiк­вiдоване, оскiльки його чистi активи значно ниж­чi за його капiтал. Що це означає? А те, що пiд­приємство насправдi банкрут.
I третє, мабуть, най­цiкавiше у “фiрмi пар­тiйного “бос-спонсора”. Пiдприємство свого часу взяло два кредити у двох банках на суму понад 95 мiльйонiв гривень. I не повертає. А пан Гутник, який вiдповiдає за нагляд над дiяльностю виконавчих органiв товариства, чомусь усiх цих порушень закону не бачить. Чому не помiчає явних порушень? Бо, як виглядає, нiчого там не вирiшує, вiн на цiй посадi – лише весiльний генерал. До речi, в офi­цiйнiй звiтностi аудитор пiдприємства зазначає, що у звiтному роцi пан Гутник “винагороди не отримував”.
Все це дивує, чи не так?
Усi пiдприємства, до яких мав стосунок депутат, – недiючi або глибоко збитковi. Мають величезнi заборгованостi перед банками, а отже, влас­ники депозитiв, серед яких, мабуть, чимало й виборцiв “Свободи”, ризикують нiколи не отримати свої вклади з вини у тому числi й пана Гутника, “спонсора партiї”.
Але найцiкавiше iнше – жодне пiдприємство, причетнiсть до яких зазначив депутат у своїх офiцiйних бiографiчних даних, не мо­же бути джерелом його доходiв. Хiба що мета дiяль­ностi “успiш­ного бiзнес­мена” – взяти в банку кредит i не вiддати.
Але такi речi називаються не пiдприємниць­кою дiяльнiстю, а – пограбуванням банку. I як­що припустити, що саме такi кошти становлять “спонсорськi внески” для партiї “Свобода”, то тодi може скластися враження, що партiя просто да­хує зло­дiїв, якi вибудовують свiй бiзнес на непо­вер­неннi кредитiв банкам.
Втiм, ми готовi дати пановi Гутнику та його однопартiйцям можливiсть пояснити, де помилка у цьому логiчному ряду мiр­кувань. Для цього треба зовсiм мало – оприлюднити декларацiї про доходи за останнi три роки озвученого публiчно лiдерами “Свободи” “головного спонсора” партiї, який займається депутською дiяльнiстю.
Бо поки що складається враження, що єдиний бiз­нес депутата – це можливостi, що їх дає йому депутатський мандат, та безвiд­повiдальне ставлення “Свободи” до грошей, якi вона отримує на фiнасування своєї дiяльностi.
А можливо, все по-iн­шому. I пан Гутник таки забезпечує “Свободi” “спон­сорство”, але не прозоро, як личить членовi партiї, що голосно говорить про любов до нацiї, а у виглядi “чорного налу”, готiвки. Якщо це так, то яке походження цiєї готiвки? Контрабанда? Контрафакт?
А якщо “спонсор Гутник” – лише виплiд уяви панiв Тягнибока та Кошулинського, то питання залишається вiдкритим i надалi: хто ж фiнансує “Cвободу” насправдi й чому вiн її фiнансує?
Яке походження кош­тiв, за якi, до прикладу, придбано наддорогий автомобiль премiум-класу, яким їз­дить лiдер партiї Олег Тягнибок? Відповідь на це запитання нам відома, але про це – трохи згодом.
…До сьогоднi керiвники “Свободи” наївно намагалися створити враження того, що партiю фi­нансують її члени. Аби все було “прозоро”, оприлюднили й прiзвище “спон­сора Гутника”.
Ми уже знаємо, що це не так. Знаємо, що розповiдi про “головного спонсора” – мiф.
Чи “простежується” у спонсорствi партiї олiгарх Коломойський? “Свободу” дуже дратує, коли хтось натякає на це можливе джерело фiнансування партiї, адже ставлення багатьох членiв “Свободи” до євреїв – специфiчне. Втiм, це, мож­ливо, мало про що свiд­чить, але саме Iгор Коломойський був одним з перших, хто несподiвано виступив на захист “Свободи” пiсля того, як стало зрозумiлим, що вона вперше буде представлена у парламенті. I коли у свiтi почав здiйматись лемент з цього приводу, саме пан Коломойський зробив дуже цi­каву заяву, мовляв, боятися “Свободи” немає сенсу, бо все – пiд контролем. Таку заяву мiг зробити лише чоловiк, який розумiє, що має у своїх руках серйознi важелi впливу на партiю – наприк­лад, її бюджети, її грошi.
А якщо все це не так, пане Тягнибок, то оприлюднiть, будь ласка, декларацiю про доходи за останнi три роки свого “головного спонсора” й однопартiйця депутата Гутника.

Інші об'єкти

1 Відповідь

  1. Роман сказав:

    Относительно ВО “Свобода” есть много странных совпадений, так много что это уже скорее закономерности. Партия возникла в феврале 2004 года на базе украинской социал-националистической партии. Но при этом, фактически, создали новую партию, изменили устав, символику, название, руководство и лидера, которым стал Олег Тягнибок. В то время при власти были Кучма и Янукович, а осенью 2004 г. должны были состояться выборы президента. Перед выборами Тягнибок под флагами партии “Наша Украина” произносит известную речь на горе Яворини, на камеры телеканала “Интер”, где призывал убивать москалей и жидов. Это тут же подхватила команда Януковича, начали пугать жителей Донбасса приходом к власти фашистов и т.д. Вся эта антиукраинская пропаганда на Донбассе в рамках предвыборной кампании Януковича началась ещё в 2004 году. Затем, в 2009-2010 годах, Тягнибок был одним из тех, кто воплощал в жизнь политтехнологию Партии регионов “против всех” из-за чего много людей на Западной Украине не пришли на выборы Президента во втором туре, и Президентом стал Виктор Янукович. После этого, когда Янукович стал Президентом, начался активный пиар ВО “Свобода” на всех телеканалах олигархов Партии регионов. Эту партию навязывали украинцам как безальтернативную националистическую партию. Случайно ли? Зачем это надо было олигархам Януковича? 9 мая 2011 года ВО “Свобода” устроило провокацию с избиением якобы ветеранов ВОВ, которую потом смоковали все российские СМИ, вещая о фашистах в Украине. При этом во время Майдана 2014 года Тягнибок называл провокаторами наиболее активных и решительных. Потом просто ему перестали верить и послали куда подальше. От них много шума громких заявлений, но по факту результат их деятельности как правило выгоден врагам Украины. Не дайте себя обмануть всеми этими вышиванками, красивыми словами и т.д. Руководство ВО “Свобода” совсем не те за кого себя выдают. Правда в это отказываются верить рядовые члены этой партии, среди которых действительно немало настоящих патриотов. Просто люди верят в то что им хочется верить, в картинку, которую им создали телеканалы олигархов неукраинского происхождения, и они очень болезненно воспринимают информацию которая разрушает этот искусственный мирок где пламенными патриотами есть Тягнибок, Михальчишин и Фарион. Все они обычные карьеристы, выстраивающие свою карьеру на псевдопатриотизме. Существовал бы сейчас СССР все бы они были пламенными коммунистами, ну или по крайней мере притворялись бы коммбунистами. Некоторые из руководства ВО “Свобода” и состояли в КПСС когда-то.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *